Мавпа (2025)

Коли Хел і Білл були дітьми, вони знайшли на горищі стару мавпочку, що ляскала тарілками. Спочатку це здавалося невинною знахідкою, але незабаром брати помітили, що кожного разу, коли іграшка починала видавати свій страшний звук, хтось із їхнього оточення гинув. Усвідомивши, що мавпочка несе смерть, вони спробували позбавитися її: кинули в річку, спалили, закопали глибоко під землю. Але якимось чином вона завжди поверталася і її бавовни не припинялися.

Минули роки. Брати виросли, давно не бачилися і ведуть різні життя. Хел, успішний письменник, живе у тихому передмісті з дружиною та сином, намагаючись забути про минуле. Білл же, який зазнає фінансових труднощів, займається ремонтом старих будинків. Якось, розбираючи речі в будинку їхнього покійного батька, Білл знову натикається на ту саму мавпочку. Перше ж її ляскання призводить до нової трагедії. Усвідомлюючи, що жах повертається, він терміново дзвонить Хелу, і брати розуміють: прокляття не зникло, а тепер загрожує їхнім сім'ям.

Їхнє розслідування приводить їх до старих сімейних секретів. Вони дізнаються, що їхній батько, який вивчав окультні практики, якось був пов'язаний із цією іграшкою. У його щоденниках вони знаходять записи про стародавній ритуал, який уклав у мавпці щось зловісне, щось, що живиться життям людей. Чим більше мавпочка ляскає тарілками, тим сильнішою стає сутність усередині неї.

Наважившись покінчити з цим раз і назавжди, Хел і Білл вирушають у занедбаний будинок їхнього дитинства, де все почалося. Але що ближче вони до розгадки, то виразніше відчувають, що мавпочка вже не просто предмет – вона спостерігає, вона маніпулює, вона не хоче бути знищеною. Фінальне зіткнення з давнім злом вимагатиме від них жертв, і не факт, що обидва брати зможуть залишити цей будинок живими.