Партенопа (2024)

Партенопа з дитинства відчувала, що її ім'я несе у собі щось більше, ніж просто данина древнім традиціям Неаполя. Це місто, яке стоїть на стику часів, було її домом, але також і місцем, де минуле ніколи не вмирає. Історії, що передаються з покоління в покоління, легенди, що звучать у піснях людей похилого віку, і таємниці, приховані в камінні стародавніх вулиць, наче впліталися в її власну долю.

Працюючи фотографом, Партенопа прагне відобразити невловиму красу рідного міста. Вона блукає його вуличками, ловлячи моменти життя, але одного разу її об'єктив фіксує щось дивне: на одній з фотографій з'являється жіночий силует, якого не було в момент зйомки. Жінка з сумним поглядом, одягнена в одяг, що нагадує давньогрецькі шати, ніби дивиться прямо крізь час.

Зацікавившись, Партенопа починає шукати відповіді і виходить на слід стародавньої легенди про сирен, ім'я якої вона носить. За переказами, сирена Партенопа, яка не зуміла зачарувати Одіссея своїм співом, потонула у водах, а її тіло винесло на берег майбутнього Неаполя. Але чому вона відчуває, що ця історія має до неї безпосереднє відношення?

З кожним днем ​​вона помічає дивні збіги: їй сняться видіння про далеке минуле, вона чує вночі мелодії, яких ніхто більше не може розрізнити. Незнайомці вимовляють її ім'я з незрозумілою повагою чи страхом. Чим глибше вона занурюється у пошуки, тим сильніші межі між реальністю та міфом розмиваються.

Незабаром Партенопа починає усвідомлювати, що її життя — не просто ланцюжок випадкових подій, а частина незакінченої історії, що тягнеться крізь століття. Але чи готова вона дізнатися правду про себе? Можливо, деякі таємниці мають залишатися нерозгаданими, інакше можуть змінити саму суть існування.